Вимушена переселенка, яка наразі проживає в м.Суми, 05 квітня 2016 року звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення (УПСЗН) Сумської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.
Історія розпочалася після того, як жінка звернулася до УПСЗН із заявою про продовження строку дії довідки та призначення щомісячної адресної допомоги.
Посадовими особами управління на зворотному боці довідки було зроблено запис «Дата закінчення дії довідки 26.07.2016 року» із зазначенням дати запису 26.01.2016 року та запропоновано зареєструвати місце перебування в територіальному підрозділі Державної міграційної служби України. Без цього, на думку робітників соцзахисту, довідка не дійсна взагалі на підставі п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції».
Коли жінка звернулась в міграційну службу, їй повідомили, що з 13.01.2016 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №921-VIII від 24.12.2015 р., яким були внесені зміні до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014 р. А саме, законодавцем була повністю скасована процедура звернення переселенців до територіальних підрозділів Державної міграційної служби України для проставлення на зворотному боці довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб відміток про реєстрацію місця проживання.
Жінка звернулась письмово до УПСЗН за роз’ясненнями щодо ненарахування адресної допомоги, та отримала письмове повідомлення про відмову в наданні адресної допомоги. Посилаючись на те, що зазначена відмова УПСЗН є безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, переселенка звернулась в суд, щоб визнати неправомірними дії УПСЗН щодо відмови їй в наданні щомісячної адресної грошової допомоги за її заявою від 26.01.2016 року про поновлення виплати та зобов’язати УПСЗН здійснити нарахування. Свої вимоги жінка також обґрунтовувала тим, що вона проживала у м. Ірміно Луганської області та взимку 2014 року у зв’язку з активізацією бойових дій, повсюдних проявів насильства та порушень прав людини в цьому регіоні змушена покинути постійне місце проживання та виїхати у більш безпечніше місце. Жінка була взята на облік УПСЗН Сумської міської ради як внутрішньо переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції особа, та їй надавалася щомісячна адресна допомога. Для проживання родина вимушена орендувати житло, плата за яке з урахуванням сплати житлово-комунальних послуг для них є значною. При постійно зростаючих цінах на житло, продукти харчування, житлово-комунальні послуги та інше, родині з двома дітьми доводиться виживати майже на межі бідності.
Одночасно, до суду було надане клопотання звільнити її від сплати судового збору. Адже ця сума (551,20 грн за кожне подання), враховуючи тяжке майнове становище, яке склалося у цей час в родині, є занадто вагомою для неї, особливо після припинення усіх видів соціальних виплат.
В результаті, Зарічний районний суд м.Суми своїм рішенням від 4 травня 2016 року повністю позов задовольнив. Визнав дії УПСЗН щодо відмови в наданні щомісячної адресної грошової допомоги неправомірними та зобов’язав управління здійснити нарахування — подовжити виплату щомісячної адресної грошової допомоги відповідно до її заяви від 26 січня 2016 року.
Суд обгрунтував свою позицію на тому, що однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Вища юридична сила закону також полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. З огляду на принцип законності — пріоритет закону над підзаконними актами, посилання відповідача як на підставу відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» щодо відсутності відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік, є таким, що не відповідає діючому законодавству.
При цьому суд погодився з доводами жінки про те, що з урахуванням вимоги ст. 20 Закону, яка наголошує, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону, вважати наявність відмітки структурного підрозділу Державної міграційної служби України ознакою дійсності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи,є рішенням помилковим і таким, що прийнято в порушення чинного законодавства.
Суд прийшов до висновку, що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана УПСЗН Сумської міської ради, з огляду на ст. 4 Закону України діє безстроково, до того ж під час судового розгляду не встановлено обставин для скасування такої довідки з підстав, визначених ст. 12 Закону, а тому рішення УПСЗН, згідно якого було відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, є незаконним.
Суд також врахував, що судове рішення було прийняте не на користь УПСЗН — суб’єкта владних повноважень і звільнив вимушену переселенку від сплати судового збору та прийняв рішення стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень — Управління соціального захисту населення Сумської міської ради на користь Державного бюджету України витрати на оплату судового збору в сумі 1102 грн. 40 коп.
Дане судове рішення з приводу оскарження неправомірного припинення виплат переселенцям, є одним з перших в Україні. Постанова суду набере законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано або після розгляду такої скарги апеляційним судом.
І хоча ми всі розуміємо, що наявність позитивного судового рішення — це ще далеко не його виконання, проте це вже вагомий перший крок до відновлення законності та справедливості.
Разом – сила!